Хто в Україні «всіх годує». Імпровізований рейтинг

Багаторічні волання української влади про неабияку, найголовнішу, найперспективнішу роль індустріального виробництва – це лише блеф та дурість, що грунтуються на совковому менталітеті. Скільки існує Незалежна держава, стільки й чуємо, що треба запускати заводи. Ті, хто рве на собі сорочки, стогне за втраченим радянським промисловим потенціалом, який, окрім оборонного комплексу, нічого насправді забезпечити ніколи не зміг, щонайменше виславляють себе ретроградами, котрі нібито щиро бажають так розвинути економіку країни, щоб вона нарешті (!) повернулася років на вісімдесят назад.
У тридцятих роках минулого століття світова економіка справді базувалася на великих заводах. Якщо представники влади думають, що з тих часів нічого не змінилося, то їх виборцям – народові – варто нарешті замислитися над їх інтелектуальним рівнем. Якщо вони брешуть нам про те, що схід зі своїми металургійними комбінатами годує цілу Україну, то нам варто запідозрити, що влада або зовсім не обізнана у тому, як сьогодні працює економіка України, або ж, скоріш за все, вони мають плани нас якнайшвидше винищити бідністю, яка завжди супроводжується хворобами, алкоголізмом та іншими стандартними для зубожілого суспільства явищами, які невпинно зменшують середню тривалість життя.

Зрештою, волаючи про потребу підтримувати виробництво, вони й не спростовують того факту, що вітчизняна індустрія відіграє в економіці України дедалі меншу роль. Вочевидь, влада вже нас зовсім за дурнів вважає, коли думає, що ми не здатні співставити дані, виголошені її ж представниками у різних виступах. Далі, спираючись на статистику, оприлюднену, зокрема, і «непопулярним реформатором» Сергієм Тігіпком, спробуємо скласти невеличкий рейтинг «головних годувальників» України та проаналізувати, як влада сприяє чи заважає їм розвиватися. Отже:

1-ше місце. Експорт продукції сільського господарства – 9,5 млрд. доларів. Цього року з ініціативи Януковича та Азарова з вигаданих причин були поставлені жорсткі перепони для вивезення збіжжя за кордон. Країну пробували лякати неіснуючим неврожаєм та можливою нестачею хліба. В результаті галузь опинилася на межі банкрутства. Хоч, за висновками різних експертів, Україна, яка вже є одним з головних постачальників зерна на світовий ринок, у подальшому може посісти тут провідне місце та заробляти стільки, що росіяни зі своєю нафтою та газом нам тільки заздритимуть.

2-ге місце. Грошові перекази трудових мігрантів в Україну – від 5 до 8 млрд. доларів (тільки за офіційними даними). Те, що люди сьогодні вимушені шукати роботу за кордоном, звісно ж, – недобре. Але те, що влада палець об палець не вдарила, аби захистити їх – просто ганьба. Між іншим, йдеться про долю мільйонів громадян України, які з сумом дивляться у майбутнє, бо через недолугу зовнішню політику всіх без винятку українських урядів їхні заробітки невдовзі можуть увірватися.

3-тє місце. Експорт продукції хімічної промисловості – 3,5 млрд. доларів. Оскільки це вже промисловість, оскільки нею володіють олігархи, котрі мають в кишені також і свою частинку влади, тут вам і пільги, тут вам і плани розвитку. Не біда, що хімічна промисловись, м’яко кажучи, не дуже екологічна. Й не страшно, що через зміну кон’юнктури на світових ринках вона з цілком об’єктивних причин час від часу доходить до межі банкрутства. До всього, за оцінками фахівців, потенціал зростання збуту на світовому ринку вже вичерпаний і надалі він буде зменшуватися через неконкурентоспроможність української промисловості у порівнянні з китайською. Але її підтримуватимуть бюджетними грішми, і все! За неї, рідну, віддадуть росіянам Севастополь, аби лише хоч трохи ціни на імпортний газ зменшити. Попри все ціни не зменшились? Треба ще щось віддати, бо це ж – промисловість!

Читати далі
 
 

Джерело: Народний Оглядач

Коментарі закриті

Новини, новини україни, українські новини, новини в україні, останні новини, новини дня, новини україна, політика, партії та організації , вибори 2010, 17 січня