Святе малювання або райські квіти та її життя

7 грудня 2010 року виповнилося 110 років від дня народження Катерини Білокур, це день святої Великомучениці Катерини, до речі, найбільше святих у Вселенській Церкві з ім’ям Катерина. Люди, названі на честь одного з святих, у чомусь повторюють його долю.
Українська художниця виняткового таланту була мученицею долі. Її долю можна порівняти з долею Тараса Шевченка, який будучи кріпаком, сягнув найвищих творчих вершин. Історія світового малярства нараховує сотні і сотні видатних, великих художників, які писали в різних творчих стилях. Але навряд чи яка країна може гордитися художником, подібним до манери письма Катерини Василівни. Катерина Білокур зачинатель власної школи, напрямку у живописі, якому характерні висока філігранність, одухотвореність. Вона створила свій райський фантастичний світ квітів, неподібний на інші світи. Не будь-хто, а сам Пабло Пікассо назвав її геніальною!

XX століття, якщо дивитися крізь призму малярства, пройшло під знаком іменитого “Чорного квадрату” Казимира Малевича. Перша і друга світові війни, три голодомори на винищення українського люду, голокост євреїв, тоталітарні режими, гонка озброєнь, ряд можна продовжувати… Отож, XX століття пройшло під знаком панування темних сил.

ХХІ вік, згідно з візіями езотериків, вчених-дослдників, це перехід до епохи Світла, Добра, Справедливості, які уособлює Ісус Христос. Тому, якщо уявно скомпонувати у величезній округлій площині (щоб була подібна до сонця), натхненні твори писані рукою, позначеною Божою ласкою, в один колективний портрет квітів – райських, неземних, пахучих, то це і є візія К. Білокур ХХІ століття. Це її послання нам українцям та іншим народам світу, мабуть ще не почуте, не поціноване.

А життя Катерини Білокур, в асоціативному вимірі уподібнене з картиною “Крик” великого норвезького митця Мунка. Цей крик тоді залишився непочутий черствими, огрубілими душами її сучасників, закріпачених радянською владою.

Читати і писати навчилася самотужки, малювати почала юнкою, вугликом на шматку тканини, та ще й забороняли, бо місце селянської дівчини із заступом і сапою в городі… Забороняли і насміхалися, в тому числі найближчі. Право займатися улюбленим, святим малюванням, як сама його називала, виборола аж надто дорогою ціною. Восени 1934 року Катерина робила спробу вкоротити собі віку, ходила топитися до річки Чугмак. А до того, дуже хотіла здобути освіту.

Читати далі
 
 

Джерело: Народний Оглядач

Коментарі закриті

Новини, новини україни, українські новини, новини в україні, останні новини, новини дня, новини україна, політика, партії та організації , вибори 2010, 17 січня