SOS: Луценко написав чергового листа з СІЗО

SOS: Луценко написав чергового листа з СІЗОПартія Народна самооборона оприлюднила ще один лист свого лідера, екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, який перебуває під арештом у СІЗО.

“Лист із в`язниці № 2” під заголовком “SOS (Врятуйте наші душі)” розповсюдила прес-служба Самооборони. Корреспондент.net наводить повний текст листа:

“У в`язниці все відчуваєш концентрування – білизну снігу і хвіст щура, смак свіжого чорного хліба і рукостискання підтримки в коридорі. Але, особливий контраст я випробував на шостому тижні арешту, коли, нарешті, отримав від друзів книгу “Записки українського божевільного” Ліни Кoстенко. Весь час до цього, довгі 38 діб, прокуратура мною практично не цікавилася, ні кримінальних справ, ні книг мені читати не давали. Тому я був приречений на перегляд телебачення (репертуар, правда, обмежений, немає 5 каналу, ТВі, 24 каналу). Ніколи в житті я ще стільки не дивився телевізора, і ніколи ще не було так гидко на душі від побаченого!

Ніколи в житті я ще стільки не дивився телевізора, і ніколи ще не було так гидко на душі від побаченого!

Поки що бізнес і політика ще сяк-так чинять опір в кліщах “примусу до братнього союзу” за наш рахунок, духовно нас вже завантажили в Російський світ. Гримуча суміш урочистостей криміналу, культу продажності та імперського мочилова інородців в сортирах ллється на всіх українських ТВ-кнопках. Клянусь – беззаперечний запах баланди і немитого ганчір`я, яким за 150 років просочилася Катеринівська будівля Лук`янівської в`язниці, так не пригнічує, як цей духовний сморід.

Новини фактично залишилися останніми островами українського, можливо, недосконалими через політичний тиск, але вікнами в життя нашої країни. За рідкісним винятком програми переведені в режим “для дебілів” а-ля рюс. На каналах зникла не тільки українська мова, зникла Україна. Навіть у Новий рік – що було з українського в програмах? Тільки невпинна Сердючка плюс незрівнянний “читець-декламатор” брехні про перемогу над кризою Азаров. Все! У Новий рік в Україні Януковича вже й співати було нікому. Чому пісенна колись Україна мала давитися старою макухою московської вічно молодої колоди артистів?

Зникла не тільки українська мова, зникла Україна. Навіть у Новий рік – що було з українського в програмах? Тільки невпинна Сердючка плюс незрівнянний “читець-декламатор” брехні про перемогу над кризою Азаров. Все!

Чому на традиційних “блакитних вогниках” ми слухали привітання не нашим героям? Невже у нас не було перемоги Шахтаря, Кличка, ювілею театру ім. Франка, врешті-решт – народних зірок Х-фактора? Чому карнавал ідіотизму мильних постановок йде виключно в російських декораціях? Чому тепер навіть у сатиричних шоу, крім дивом живого 95-го кварталу, нас насильно намагаються смішити персонажами в російських погонах і під російським гербом?

Як на мене, мета ТВ-експансії гранично чітка: забудь про справжню історію – дивись маразм Рюрики. Кинь мораль минулого – смакуй заміну матерів і жінок. Не парся майбутнім – живи псевдоемоціями ГМО-серіалів.

Не хочу, щоб їх війни на Кавказі, расистські погроми біля Кремля для рабського шлунково-орієнтованого життя формували через ТБ майбутнє моєї країни

Не рятує ситуацію наявність окремих проявів українського. “Різдвяні звізди, колядки, шопки і Меланка з Країни мрій Скрипки” запалюють серця. І все ж, це скоріше дозволена резервація для дітей і туристів. У такій мізерній пропорції українське на свята дозволяється як легкий акцент смиренної колоніальної Хохляндії.

Я зовсім не русофоб – із задоволенням читаю і розмовляю російською. Я просто не хочу, щоб їх війни на Кавказі, расистські погроми біля Кремля для рабського шлунково-орієнтованого життя формували через ТБ майбутнє моєї країни.

Колись у дитинстві в бабусі у чернігівському селищі Козелець мені показали фокус. Брали курку, прив`язували її мотузкою за ногу до кілка. Потім навколо проводили коло так, щоб прив`язаний птах не міг його перетнути. Потім курці закривали очі долонею і відв`язували ногу. Фокус був у тому, що вже вільна курка після цього ніколи не перетинала окреслене коло!

Не варто обирати свою місію тільки між Герасимом і Муму. Ми не повинні бути ні катом з примусу, ані мовчазною жертвою

Я б не писав все це, щоб просто вкотре поплакати за Україну. Не люблю цю звичку багатьох патріотів. Пишу, бо, здається, знаю, що робити у цій нібито безнадійній каламуті окресленого навколо нас кола. Не варто обирати свою місію тільки між Герасимом і Муму. Ми не повинні бути ні катом з примусу, ані мовчазною жертвою. Давайте будемо людьми, які по-справжньому люблять і ненавидять, будують і борються.

За два дні я проковтнув “Записки …” Ліни Кoстенко. Скільки живих думок, щирих емоцій, вірних висновків! Як свіже повітря в годину щоденної прогулянки, передбаченої в’язням, такі книги, очевидно, необхідні тим, хто хоче залишатися людьми в Україні.

Врятуйте наші душі – вимкніть зомбоящик, візьміть книги Андруховича, Забужко, Костенко, Загребельного, Іваничука, Дзюби, Грабовського, Шкляра, Мушкетика, Горліс-Горського, Вінграновського, Стуса. Вимкніть бидлячий шансон в авто і на роботі. Полікуйтеся Квіткою Цісик, Піккардійською терцією, Івасюком, Чубаєм. Звичайно, кисень справжніх емоцій чекає у Чехова, Достоєвського, Шукшина, Булгакова, Бердяєва, Хемінгуея, Ремарка, Селінджера, Муракамі, Гендінга, Маркеса, Бродського, Шекспіра, Ахматової, Блока.

Врятуйте наші душі – вимкніть зомбоящик … Вимкніть бидлячий шансон в авто і на роботі

Але, я думаю, що в нинішній Україні дуже важливо залишитися не лише культурною людиною, а й українцем. Стовідсотково права Ліна Кoстенко: “У нас тепер свобода така, наче сміттєпровід прорвало. Свобода хамства, свобода невігластва, свобода ненависті до України. Все, що є ницого й зловорожого, вигрівається під сонцем нашої демократії. Україною правляться люди, які її не люблять і яка їм чужа”.

Після минулих виборів, коли розчарування і безнадія захопила суспільство, мене двічі врятували книги. “Музей забутих секретів” пані Забужко пронизливо підтвердив – у кожному часі є місце для підлості і зрад, а є місце для вірності і пожертвування. Нова книга пані Кoстенко вчить  – лінію оборони фронту національної гідності повинні тримати не тільки мертві герої, а й живі українці.

SOS!

P.S. Окрема подяка моїй тещі Стефанії Антонівні, яка першою ще рік тому показала приклад вимкнення агресивно-чужих ТБ-програм”.

Джерело: НОВИНАР

Коментарі закриті

Новини, новини україни, українські новини, новини в україні, останні новини, новини дня, новини україна, політика, партії та організації , вибори 2010, 17 січня