Пропонуємо Вашій увазі відповіді на актуальні запитання відомого юриста Віталія КРЮКОВА

Яким має бути механізм контролю народу за владою?

– По-перше, народ, а, точніше – політична нація, власне, має БУТИ. Поки що – вона є політичний суб’єкт більш задекларований Конституцією України та міжнародною спільнотою визнаний, ніж явище внутрішнього буття. Тобто, – як певної цілісності – із усвідомленням своїх спільних, єдиних національних (в політичному сенсі) інтересів, вищості своєї влади, верховенства свого права, зокрема, свого права на державний бюджет, на свою територію, на надра і т.і. – її немає! Як не має в громадян і відчуття спільної історичної долі, спільної відповідальності. Поки що – це, значним чином, просто населення на певній території. І тому – як ця нація може контролювати владу, якщо її – як внутрішнього політичного суб’єкту фактично немає! Які «механізми контролю» можуть надати їй самосвідомості, самоповаги, самовідповідальності…? Вони ж тільки сприяють відтворенню всього цього в певних політичних рішеннях та правових наслідках, а не навпаки.

Найбільш дієві механізми контролю суспільства за інституціями публічної влади є активні, розвинуті інституції громадянського суспільства, які спираються на прозорість діяльності влади та низький поріг суспільної чутливості щодо відступу конкретної влади від конституційних та законодавчих вимог, перевищення нею своїх повноважень, злісне нехтування або завдання реальної шкоди національним інтересам чи інтересам окремих громад. І допоки нація не набуде таких властивостей – вона буде лише об’єктом політики, предметом для влади, а не найвищим політичним суб’єктом та первинним джерелом публічної влади. Звідси, до речі, випливає і одна з пропозицій щодо необхідних змін до Конституції України.

Які зміни потрібно внести в Конституцію України?

– Нація – як вищій політичний суб’єкт має бути присутня не тільки в Преамбулі, а в усьому тілі Конституції. І текстуально, до речі, вона має бути ідентифікована таким же чином, як і інші вищі політичні суб’єкти – мати своє самостійне позиціювання, до речі – писатися з великої літери. Якто – Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Президент тощо. Вже в преамбулі має бути зазначено – «Ми, – громадяни Україна всіх національностей – висловлюючи СВОЮ волю, спираючись на багатовікову історію та розмаїття культур народів, які мешкали в Україні на 24 серпня 1991 р.., їх право на самовизначення та прагнення утворити нову Націю, … ДАЄМО СОБІ цю Конституцію».

Так, ззовні ми виступаємо як Українська нація – спільнота, члени якої мають єдиний і міжнародно визнаний юридичний статус – громадяни УКРАЇНИ, яка має свою міжнародну правосуб’єктність та міжнародно визнаний свій суверенітет над певною територією. Всередині ж ми – вищий політичний суб’єкт – Нація.

І тому, як вбачається, найголовніші зміни мають бути пов’язані із послідовним та однозначним відтворенням в усьому тілі Конституції України принципу народного суверенітету, точніше – суверенітету Нації, та принципу верховенства права. Зокрема, щодо формування гілок публічної влади всіх рівнів та інституту Президента України, мають бути передбачені умови:

– прозорості та чіткої формалізації механізмів інституціалізації, організаційних засад та змісту діяльності;

– конечних, законодавчо визначених і не довготривалих (разова каденція – не більше 4 років) термінів та умов перебування при владі, які неможливо змінити для самих себе (відомий юридичний принцип: «ніхто не має творити право для самого себе»);

– дієвих механізмів висловлення народної недовіри будь-яким гілкам влади (їх представникам) всіх рівнів та особі Президента України;

– чітко конституційно та законодавчо визначених підстав і реально дієвих механізмів відсторонення та відлучення від влади;

– конституційного права народу на масові громадські протести та на озброєний супротив узурпації влади.

Окремо має бути зазначено, що продовження строків перебування при владі самому собі або зміна повноважень відповідно до тих, на які було надано вотум довіри на виборах – є актами узурпації влади, тобто, злочином проти Нації. Смішно сказати, але за самовільне присвоєння владних повноважень – будь ким, навіть Президентом України за нашим Кримінальним кодексом карається чи мізерним штрафом, чи арештом до шести місяців, чи обмеженням волі на строк аж до трьох років! Така ж ситуація і з самоправством.

Переконаний, що необхідно принципово підсилити кримінальну відповідальність за злочини проти Нації та Конституції України. Зокрема, ввести в Кримінальний кодекс України спеціальний розділ – «Злочини проти Нації та Конституції України». До нього, до речі, мають ввійти не тільки статті чинного Розділу І, а і статті про порушення виборчого права, оскільки ці злочини безпосередньо пов’язані із незаконним впливом на волевиявлення Нації чи його викривленням, тобто, є злочинами проти суверенітету Нації та її статусу як єдиного джерела влади, а також нові статті, пов’язані із захистом цього конституційного статусу Нації, вищості її політичної суб’єктності, а також грубими, суспільно небезпечними порушеннями відповідних конкретних конституційних положень.

Джерело: Народний Оглядач